Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Захист права власності на обєкт незавершеного будівництва: будівельні матеріали, обладнання та утворені ними конструктивні елементи

Проаналізовано основні положення для правового обгрунтування позовної заяви щодо захисту права власності на незавершене будівництво



Захист права власності на  об'єкт незавершеного будівництва: будівельні матеріали, обладнання та утворені ними конструктивні елементи 

 

Спори щодо об’єктів, будівництво яких у повному обсязі незавершене, є дуже поширеними.

Особливо пошириненими є такі спори у разі розірвання шлюбу і необхідності поділу набутого під час шлюбу майна, зокрема, житлового будинку, будівництво якого було розпочато але на момент вирішення спору ще не закінчене.

 

Такі ж спори виникають і у разі, коли чоловік та жінка проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а потім припиняють такі відносини і виникає потреба поділити спільно нажите майно у вигляді незавершеного будівництва, або у вигляді фактично збудованого але не прийнятого в експлуатацію будинку.

 

Створення нерухомості, зокрема, житлового будинку чи інших об’єктів, процес довготривалий і затратний, тому не лише у разі розлучення, а й з інших підстав виникає необхідність оформити право власності на незавершене будівництво, зокрема, у разі коли забудовник не встиг добудувати, ввести в експлуатацію чи зареєструвати право власності  на об’єкт будівництва у зв’язку із смертю.

 

Попри у великій мірі усталену судовому практику у розгляді таких спорів окремі особи і досі заявляють позовні вимоги про признання права власності на такі недобудовані, чи не прийняті в експлуатацію об'єкти буідвництва як на нерухоме майно.

 

Нормами ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 встановлено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку як нерухомого майна.

 

Також, статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» житловий будинок передбачено як об’єкт нерухомого майна, стосовно якого проводиться державна реєстрація прав.

 

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесіцьогобудівництва (створення майна).

 

Тому, до завершення будівництва житлового будинку, та (або) до прийняття його в експлуатацію та (або) до реєстрації права власності на нього житлового будинку як нерухомого майна юридично не існує, натомість в якості об’єктів цивільних прав, щодо яких можливо вирішути спір, існують лише будівельні матеріали, обладнання та утворені ними конструктивні елементи.

 

Відтак позовні вимоги можуть стосуватися лише щодо цих об’єктів, а інакше (у разі коли позивач проситиме суд визнати право власності на житловий будинок) такі вимоги задоволенню не підлягатимуть.

 

При цьому, за змістом абз.2 ч.3 ст.331 ЦК України та пунктів 81-84 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень сукупність використаних при будівництві житлового будинику будівельних матеріалів і обладання набувають статусу об’єкта незавершеного будівництва як самостійного об’єкта цивільних прав лише у разі проведення державної реєстрації права власності на нього заінтересованою особою, яка здійснює його будівництво.

 

Тож просити суд визнати право власності на об’єкт незарвешеного будівництва також не доводиться, адже юридично такого об’єкта цивільних прав не існує, тому і суд не може визнати право власності на неіснуючий об’єкт.

 

Слід додати, що чинне законодавство України не забороняє вирішення спору щодо будівельних матеріалів, використаних не лише при законній забудові житлового будинку, але і при самочинному будівництві, а усталеною судовою практикою суду касаційної інстанції це багаторазово підтверджено.

 

Так, колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 березня 2013 р. (реєстраційний номер в ЄДРСР - 30708205) суд касаційної інстанції констатував: будівельні матеріали та роботи, які проведено при будівництві об'єкту нерухомості є  об'єктами цивільних прав, а тому не зважаючи на те, що забудова житлового будинку є самочинною або незавершеною, це не виключає визнання за подружжям права власності на будівельні матеріали та результати робіт.

 

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (реєстраційний номер в ЄДРСР - 34569608) щодо будинку, будівництво якого не було завершено і здійснено самочинно також зроблені аналогічні висновки, але одночасно буто уточнено «При цьому, визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання».

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, де за чітким змістом судового рішення визнано право власності на будівельні матеріали та обладнання, які було використано на будівництво самочинно збудованого житлового будинку, а в допуску до провадження Верховного Суду України було відмовлено, що підтверджується судовим рішення суду касаційної інстанції від 13 січня 2014 р. (реєстраційний номер в ЄДРСР - 36680633).

 

Про це ж саме фактично йдеться і в роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України у п.7 постанови „Про судову практику у справах про спадкування", згідно з якими, якщо спадкоємцем було здійснене самочинне будівництво до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва.

 

Тому, будівельні матеріали, обладання, використані при самочинному будівництві є належними об’єктами цивільних прав і спір щодо них у цій справі може бути вирішений за позовом особи, що безспірно підтверджується як нормами закону, так і усталеною судовою практикою суду касаційної інстанції.

 

Прохаючи суд визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання і виконуючи вимоги щодо пойменування спірних об’єктів (на частку у праві власності), потрібно також бути коректним при формулюванні змісту позовних вимог.

 

Так, в аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, підготовленого 21.11.2013р. суддею Верховного Суду України Л.I. Григор'євою та головним консультантом відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики C.B. Павловською роз’яснюється, що процес будівництва є процесом втрати будівельними матеріалами і конструкціями своєї ідентичності, певного фізичного стану (наприклад, цемент, цегла, пісок і под. - як окремі інгредієнти), внаслідок чого право власності на будівельні матеріалі і конструкції, використані в процесі будівництва, як на окремі рухомі речі, припиняється (ст. 349 ЦК). Також роз’яснено, що економічна цінність об'єкта будівництва не вичерпується лише вартістю будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва, сюди входить також вартість проектування, будівельних робіт, оплати певних дозвільних процедур та виготовлення документації, вартість послуг з охорони, страхування, транспортування та ін.).

 

Потрібно погодитись із цими доводами повністю

 

Ввідповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщоце право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчуєйого право власності.

 

Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок:  «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність субєктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними» (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14887466 в).

 

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

 

Таким чином, якщо суб’єктивне право власності на набуте у шлюбі, чи під час спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу майно документально не підтверджене, чи якщо воно не визнається або заперечується іншим із подружжя або особою, з якою велось будівництво, чи їхніми батьками, то є підстави для захисту свого права власності в суді.

 

Більше того, з огляду на вищезазначену правову позицію Верховного Суду України, є можливим визнати право власності на зазначене майно і разі відсутності доказів суб’єктивного права власності у зацікавленої особи.

 

Об'єктивна потреба в цьому існує у разі прийняття вищезазначених об'єктів будівництва у спадщину.

 

 

Адвокат Сергій Костюкович:

послуги адвоката в м.Рівне та Рівненській області.

Є можливим надання правової допомоги й в інших регіонах України.

 

тел. (097) 142-13-06 , (066) 938-95-47        -  Пн.-Пт. із 9.00 до 18.00 

E-mail:  rovnoadvocate@gmail.com  - цілодобово у всі дні тижня

 

 

 



Обновлен 04 июн 2017. Создан 27 фев 2015



 
Free counters!