Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Кримінально-правовий аспект можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на об’єкт злочину

Стаття присвячена проблемі можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на охоронюваний законом об’єкт, у випадку приєднання особи до вчинення розбою, розпочатого іншою особою.



(Надіслано в редакцію та було опубліковано в газеті Юридичний вісник України, №№ 1-2 (966-967) 4-17 січня 2014 року, с.14-15)

 

Сергій Костюкович

адвокат, Рівненська область

 

Кримінально-правовий аспект можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на об’єкт злочину

 

Злочини проти власності становлять найбільшу частку серед кримінальних справ, що перебували на розглядів судів нашої держави і впродовж останніх років ці дані судової статистики не змінюються.

Серед усіх злочинів проти власності розбій є найбільш небезпечним, оскільки його обов'язковим додатковим об'єктом виступають життя чи здоров'я потерпілого.

Вступні зауваження

Досить часто у вчиненні розбою беруть участь дві або більше особи.

У тих випадках, коли із самого початку нападу кожен із співучасників бере в ньому участь, проблем із правильною кваліфікацією дій таких осіб, як правило, не виникає.

Але поширеними є й такі випадки, коли до розпочатого розбійного нападу однією особою і до закінчення цього фактичного посягання на охоронюваний законом об’єкт, приєднується інша особа, яка приєднавшись також вчиняє певні злочинні дії (надає допомогу у заволодінні чужим майном; самостійно заволодіває чужим майном поряд із первісним нападником, тощо).

За цих обставин постає питання про можливість співучасті у вчиненні розбою аж до закінчення фактичного посягання на охоронюваний законом об’єкт, а саме про те, чи підлягає така особа, яка приєдналася до розпочатого іншим суб’єктом розбійного нападу, кримінальній відповідальності як співучасник (співвиконавець або пособник) розбою.

Тобто ставиться питання про вчинення розбою у співучасті (групою осіб або ж за участі пособника).

Зазначені злочини в житті не рідкість, а слідча та судова практика свідчать, що не завжди дії таких осіб кваліфікуються правильно.

Вказане зумовлює актуальність теми дослідження.

Питання можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на об’єкт злочину в певній мірі досліджували такі вітчизняні та російські вчені, як М.І. Бажанов, В.О. Владимиров, Л.М. Кривоченко, М.І. Панов, В.С. Прохоров, В.П. Тихий, та ін.

Однак, праці вчених були присвячені більш загальним питанням і охоплювали значно ширший предмет дослідження в межах фундаментальних наукових робіт, а тому вказана проблема залишається не повністю розробленою.

Тож автор вважає за можливе долучитися до зазначеної наукової дискусії.

Значення моменту закінчення розбою

Розбій, з об’єктивної сторони, є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ч.1 ст. 187 Кримінального кодексу України – далі КК).

Як розтлумачено в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10 під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті [1].

Для вирішення питання про можливість співучасті у вчиненні розбою у разі приєднання особи до розпочатого нападу іншим суб’єктом важливим є визначення моменту, з якого слід вважати розбій закінченим.

Частиною 1 статті 13 КК встановлено, що закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

За конструкцією складу злочину, передбаченого ст.187 КК, розбій відносять до злочинів із усіченим складом [2, 209].

Злочини з усіченим складом визначено як різновид злочинів із формальним складом, тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину або замах на злочин [3, 173].

Інакше кажучи, сам закон описує об’єктивну сторону злочину так, що вона вважається закінченою (злочин вважається закінченим) на стадії готування чи замаху. Тобто та діяльність, яка при вчиненні інших злочинів вважалась би лише готуванням чи замахом, стосовано до даних діянь самим законом визнається закінченим злочином, нібито усікається [4, 71-72].

Відтак розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Отже, настання чи не настання злочинних наслідків при вчиненні розбою жодним чином не впливає на його правову кваліфікацію.

Суспільно-небезпечні дії та наслідки після нападу

З цих же самих підстав, власне і дії по заволодінню чужим майном при розбої, які вчинялися особою після моменту застосування нею фізичного або психічного насильства до потерпілого, воля якого подавлена цим насильством, та якого примушено переда­ти майно нападнику (або який з моменту нападу не чинить опору), також перебувають поза юридичною конструкцією складу злочину, поскільки вони за законом не вимагаються для наявності об’єктивної сторони складу розбою.

Інакше кажучи, якщо розбій вважається закінченим, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні, то немає підстав не погоджуватись, що фактичні дії винної особи, по заволодінню майном потерпілого, внаслідок яких особа їм заволодіває, або ж їй це не вдається, вчинені нею після самого описаного в диспозиції статті 187 КК нападу, перебувають поза межами закінченого складу розбою.

В літературі відзначається, якщо при вчиненні злочину з формальним складом (а злочини з усіченим складом є різновидом злочинів із формальним складом) фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об’єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання [3, 119].

Тому говорять, що такі наслідки, які настали при вчиненні злочину із формальним або усіченим складом, а по суті, і дії, які здійснені суб’єктом цього злочину після виконання його об’єктивної сторони, які вчиняються у межах фактичного злочинного посягання, охоплюються цим же складом злочину (у даному разі дії по заволодінню чужим майном, вчинені особою після моменту нападу, описаного в ч.1 ст.187 КК, та наслідки, які, настали в результаті цього злочину).

Окремо напад як розбій, і окремо дії суб’єкта цього нападу по заволодінню майном і спричинення майнової шкоди, як грабіж чи крадіжку, не кваліфікують.

Проте ці дії по заволодінню чужим майном охоплюються цим же складом злочину лише в тій мірі (в тому розумінні), що вони не впливають на кваліфікацію злочину і не потребують додаткової кваліфікації, однак вони не охоплюються цим складом злочину в тому розумінні, що вони є ознаками об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.187 КК, позаяк диспозиція складу розбою не передбачає їх наявності (вони не є обов’язковими ознаками об’єктивної сторони розбою), а самі ці дії, як показано вище, вчиняються після юридично закінченого злочину.

Співучасть на зіткненні юридичного

і фактичного моментів припинення розбою

Питання, яке є предметом цього дослідження, на практиці постає тому, що момент фактичного припинення посягання на охоронюваний ст.187 КК об’єкт, і момент юридичного закінчення цього посягання не збігаються у часі, адже одним лише нападом, з моменту вчинення якого розбій вважається закінченим злочином, особа не припиняє свою протиправну поведінку, а далі реалізує свій злочинний план - вчиняє дії направлені по заволодінню чужим майном, в процесі чого і приєднується особа (особи) до такого розпочатого нападу.

Тому і розглядають можливість співучасті у вчиненні розбою аж до закінчення фактичного посягання на охоронюваний законом об’єкт.

За цих обставин потрібно визначитись із можливістю такої співучасті.

Згідно ст.26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Отже, співучасть можлива лише до закінчення злочину.

Інакше кажучи, якщо повністю виконано об’єктивну сторону, то після цього моменту співучасть неможлива, поскільки вже нічого спільно вчиняти в цьому самому закінченому злочині, вже непотрібно прикладати зусилля по виконанню об’єктивної сторони злочину.

При цьому, коли ми говоримо про співучасть у злочині, то під поняттями «співучасть» та «злочин» розуміємо винятково ту участь і те діяння як злочин, визначення яких наведені у самому кримінальному законі.

Таким чином, на підставі норм статей 11, 13 та 26 КК можна стверджувати, що приєднатися до вчинення злочину, після його закінчення, неможливо.

Пленумом Верховного Суду України розтлумачено, що учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об’єктивну сторону складу злочину [1].

Відповідно до ч.2 ст.27 КК виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

Виконавець своїми безпосередніми діями повністю або частково виконує об’єктивну сторону складу злочину.

Види пособницьких дій визначені законом в ч.5 ст.27 КК. Кваліфікація дій особи як пособника має місце за складної співучасті і тут необхідно, що такий пособник обов’язково був поінформований про злочинні наміри виконавця злочину ще до початку його виконня. Тобто між пособником і виконавцем має бути досягнута попередня змова на вчинення конкретного злочину.

Тому, після повного виконання об’єктивної сторони розбою (описаного в диспозиції ч.1 ст.187 КК нападу) приєднатися до цього самого злочину і брати участь у його безпосередньому вчиненні як співвиконавець, або сприяти в якості пособника його вчиненню виконавцем за відсутності у пособника попередньої змови з останнім, за кримінальним законом не видається за можливе.

Наукові погляди на проблему

Є й інші думки. Відзначалося, що співучасть можлива лише до закінчення злочину. Ним є момент фактичного припинення посягання на відповідний об’єкт, а не момент юридичного закінчення посягання у випадках, коли вони не співпадають. Так, наприклад, розбій вважається закінченим в момент нападу з метою заволодіння майном, проте сам процес заволодіння майном при розбої може мати більш чи менш тривалий період. Якщо особа надасть допомогу розбійнику в момент, коли напад вже проведено, але майно ще не вилучено, то її дії потрібно розглядати як співучасть (пособництво) в розбої, так як цей злочин фактично закінчується або заволодінням майном, або припиненням посягання в силу неможливості його доведення до кінця [5, 593].

Не можу погодитися із висловленою думкою з тих підстав, що твердження про закінчення злочину моментом фактичного посягання на відповідний об’єкт не відповідатиме нормі ч.1 ст.13 КК, за якою момент закінчення злочину пов’язується із наявністю усіх ознак складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, а не з моментом закінчення фактичного посягання на охоронюваний закон об’єкт.

Тож якщо особа приєднується до вчинення злочинних дій після проведення нападу, але до моменту вилучення майна у потерпілого, то правових підстав для кваліфікації дій такої особи як співучасника (співвиконавця чи то пособника) у вчиненні розбою не має.

Поняття закінченого злочину і співучасті у вчиненні злочину за цих обставин є в такій же самій мірі взаємовиключаючими, як і поняття закінченого злочину і добровільної відмови від злочину.

Таким чином, не має правових підстав кваліфікувати дії особи, яка приєдналася після закінченого злочину і надавала допомогу у заволодінні чужим майном, як співучасника розбою (співвиконавця або пособника).

Слід зауважити, що викладені висновки стосуються випадку приєднання до вчинення описаного злочину особи, яка не діє за попередньою змовою із нападником. Лише в цьому разі описане приєднання після юридично закінченого розбою виключає співучасть в ньому.

Натомість, якщо між цими особами до початку вчинення розбою мала місце попередня змова про спільне його вчинення, то в такому випадку дії обох осіб мають бути кваліфіковані за статтею 187 КК України.

Так, у цьому випадку дії особи, яка не була присутня при нападі, для прикладу, яка слідкувала, щоб розбій не був помічений сторонніми особами і приєдналася після нападу для надання допомоги по зникненню із добутим майном, мають бути кваліфіковані за ч.5 ст.27 і відповідною частиною (2-4) статті 187 КК.

Якщо ж така особа бодай якимось чином взяла участь у нападі як такому, навіть у випадку, коли вона не застосувала фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій статті 187 КК, але її дії об’єктивно були спільними з іншим нападником, який безпосередньо застосував насильство (наприклад раптово, спільно, узгоджено з’явилися перед потерпілим з метою заволодіння його майном), один з яких застосовує вказане насильство, а інший, хоча і після такого насильства, але вчиняє дії по заволодінню майном потерпілого, то в цьому разі обоє відповідатимуть як співвиконавці розбою, оскільки описана діяльність кожної особи охоплюматиметься законодавчим змістом поняття «напад».

Судова практика по предмету дослідження 

На підтвердження приведених вище кількох висновків зішлюсь на судову практику.

Так, колегією суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах було констатовано: «Виключаючи з кваліфікації дій засуджених ознаку вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб, прокурор, а за ним і суд, по суті, виключили можливість кваліфікувати дії співучасників незалежно від конкретних дій кожного, виходячи із їх спільного умислу. Тому, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 ніякого насильства не застосовував, а тим більше тяжких тілесних ушкоджень потерпілим не спричиняв, його дії за цією ознакою кваліфікувати не можна. Немає підстав і для кваліфікації дій ОСОБА_1 як розбою, оскільки він приєднався до розпочатого ОСОБА_2 злочину. Такий злочин як розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто приєднатися до нього після того, як ОСОБА_2наніс удар ОСОБА_4 ломом, ОСОБА_1 вже не міг, а тому його дії слід кваліфікувати залежно від їх конкретного змісту на спрямованості умислу. А саме, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 допоміг винести частину майна потерпілих і він вважав, що робить це таємно, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, оскільки ОСОБА_1має дві непогашені судимості за корисливі злочини» [6].

Гранична стадія досягнення попередньої змови

 та її значення для можливості співучасті у розбої

При цьому, потрібно визначитись також і з тим, не пізніше якого конкретно моменту у процесі злочинної діяльності по вчиненню розбою може відбутися попередня змова на його вчинення, оскільки певна узгодженість в злочинній діяльності осіб, їх конклюдентні дії, можуть вказувати на наявність у них попередньої змови на спільне його вчинення.

З приводу стадії злочину, на якій все ще можливе досягнення попередньої змови на його вчинення, серед науковців існують дві основні позиції.

Одні зазначають, що домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об’єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин [7, 107].

Інші доводять, що змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього [8, 104].

Так само, як в останньому випадку, схильний вважати і автор.

Свою думку обгрунтовую тим, що згідно ч.2 ст.28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

 Оскільки на стадії замаху на вчинення злочину вже починається виконання об’єктивної сторони складу злочину, і, частіше за все, вчиняються діяння передбачені диспозицією певної статті Особливої частини Кримінального кодексу України, то саме замах на вчинення злочину є тим його початком, який описаний в кримінальному законі.

Інакше кажучи, початок злочину, описаний в ч.2 ст.28 КК, з яким саме закон пов’язує неможливість в подальшому досягнення попередньої змови, співпадає з початком діяльності замаху на злочин.

Тому й виходить, що змова про вчинення злочину може відбутися лише до замаху на злочин.

Відтак, якщо одна особа розпочала розбійний напад без попередньої змови з іншою особою, а інша приєднується до цього нападу, де разом вилучають майно у потерпілого, то попередньої змови на вчинення розбою тут не буде.

Продовжуваність моменту нападу і його правове значення

Потрібно зауважити, що і сам описаний у ч.1 ст.187 КК напад може дещо продовжуватись в часі, тому не лише після нападу в ході вилучення майна, але і під час «діяльності нападу» можливе приєднання особи до вчинення розбою, котрий із аналізу ч.1 ст.187 КК існує доти, доки з метою заволодіння майном застосовується насильство або чиниться погроза у його застосуванні.

Наприклад, коли нападник погрожуючи ножем чи пістолетом продавцю магазину, з вимогою негайно передати йому  майно, не припиняє застосованого насильства, а тримає касира «під прицілом» свого пістолета із звернутою до нього погрозою негайно застосувати фізичне насильство у випадку непідкорення його вимозі або чинення опору, то тут сам момент нападу, з вчиненням якого закон пов’язує закінчення злочину, триває певний період в часі, під час приєднання до якого інша особа також братиме у ньому участь, тим самим виконуючи об’єктивну сторону складу розбою).

Тому, хоча попердньої змови із зазначених вище підстав тут не буде (якщо її не було до приєднання), але в цьому конкретному випадку дії таких осіб мають бути кваліфіковані саме як співвиконавців розбою (за ч.1 ст.187 КК, або за наявності відповідних кваліфікуючих ознак – за ч.3-4 ст.187 КК).

Заключні положення

Підсумовуючи наведене можливо зробити такі висновки:

1. Кваліфікація дій особи, яка діючи без попередньої змови із суб’єктом, що розпочав розбій, приєдналася до цього нападу після моменту застосування до потерпілого передбаченого ч.1 ст.187 КК насильства, або погрози в його застосуванні, але до закінчення фактичного посягання на об’єкт злочину, як співучасника розбою із первісним нападником виключається.

2. Якщо між особою, яка безпосередньо розпочала розбійний напад, і особою,  яка приєднується після нападу до його фактичного закінчення та допомагає заволодіти чужим майном мала місце попередня змова про спільне його вчинення, то в такому випадку, дії обох осіб мають бути кваліфіковані як співучасників (того хто розпочав – як виконавця, того хто приєднався - як пособника) розбою за статтею 187 КК.

3. При тривалості застосування особою в ході нападу описаного в ч.1 ст.187 КК насильства, чи погрози в його застосуванні, і приєднання іншої особи до цього розпочатого нападу, яка приєднавшись під час цієї діяльності вилучає чуже майно, дії усіх цих осіб мають кваліфікуватися як розбій, вчинений у співучасті (за ч.1 ст.187 КК України, чи за наявності відповідних кваліфікуючих ознак – за ч.3 або за ч.4 ст.187 КК).

 

Список використаних джерел

 

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10.

2. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т./ за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013. – Т.2: Особлива частина.

3. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина. – Київ – Харків, Юрінком Інтер – Право, 2001.

4. Бажанов М.І. (укладач Тютюгін В.І.) Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск, Пороги, 1992.

5. Беляев Н.А., Шарбородский М.Д. Курс советского уголовного права. (Часть Общая) т.1. - Издательство Ленинградского университета, - 1968. - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://lawdiss.org.ua/books/a1790.doc.html

6. Ухвала колегії суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 22 листопада 2007 р. – реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 1278247, - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/1278247

7. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., переробл. та допов. – К.: Юридична думка, 2012.

8. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т./ за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013. – Т.1: Загальна частина.

 

АНОТАЦІЯ

Костюкович С.І. Кримінально-правовий аспект можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на об’єкт злочину

Стаття присвячена проблемі можливості співучасті у вчиненні розбою до закінчення фактичного посягання на охоронюваний законом об’єкт, у випадку приєднання особи до вчинення розбою, розпочатого іншою особою.

Ключові слова: розбій, приєднання до розпочатого нападу, можливість співучасті, попередня змова.

АННОТАЦИЯ

 

Костюкович С.И. Уголовно-правовой аспект возможности соучастия у совершении разбоя до окончания фактического посягательства на объект преступления.

Статья посвящена проблеме возможности соучастия у совершении разбоя до окончания фактического посягательства на охраняемый законом объект, в случае присоединения лица к совершению разбоя, начатого другим лицом.

Ключевые слова: разбой, присоединение к начатому нападению, возможность соучастия, предварительный сговор.

 

ANNOTATION

 

Kostyukovich S. I. Criminal and legal aspect of possibility of partnership at robbery commission before the end of the actual infringement of object of a crime.

Article is devoted to a problem of possibility of partnership at robbery commission before the end of the actual infringement of object protected by the law, in case of accession of the person to commission of the robbery begun by other person.

Key words: robbery, accession to the begun attack, possibility of partnership, preliminary arrangement.



Обновлен 04 июн 2017. Создан 08 мар 2014



 
Free counters!