Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Чи необхідно сплачувати судовий збір скаржниками у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця ?

Наведено постанову Великої Палати Верховного Суду а також окремe думку декількох суддів Великої Палати Верховного Суду стосовно того, чи потрібно сплачувати судовий збір в такій категорії справ за подання апеляційної чи касаційної скарги



Державний герб України

 

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/955/15

Провадження № 12-66гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі: 

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р.,                  Лобойка Л. М.,  Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В.,  Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

 

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від                05 жовтня 2017 року (головуючий суддя Ярош А. І., судді  Гладишева Т. Я.,             Лисенко В. А.) за матеріалами оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06 вересня 2017 року, винесеної за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»на дії (бездіяльність) Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, у справі № 915/955/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до Приватного   підприємства «Союз Альянс» про стягнення заборгованості за договором від 10 жовтня 2013 року № 3-м на загальну суму 45274,57 грн.

1. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

1.1. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 27 липня                    2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (далі - Банк) до Приватного підприємства «Союз Альянс» (далі - відповідач) задовольнив частково; постановив стягнути з відповідача на користь позивача 25387,68 грн заборгованості з орендної плати, плати за спожиті орендарем комунальні послуги та витрат на охорону; 361,40 грн пені за несвоєчасне внесення платежів за договором оренди; 4371,37 грн пені за несплату сум заборгованості за договором оренди; 12239,34 грн інфляційних втрат;              499,82 грн три проценти річних; 1729,55 грн судового збору; в частині стягнення 2414,96 грн пені за несплату заборгованості за договором оренди у позові відмовив; cудовий збір в розмірі 97,45 грн поклав на позивача.

1.2. 14 серпня 2015 року на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2015 року видано відповідний наказ.

1.3. 14 серпня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни (далі - ДВС) щодо виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2015 року у справі № 915/955/15.

1.4. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 06 вересня                       2017 року скаргу позивача на дії ДВС відхилив.

1.5. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу від 06 вересня 2017 року та постановити нову, якою скаргу на дії ДВС задовольнити.

1.6. Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 05 жовтня                    2017 року апеляційну скаргу позивача та додані до неї документи повернув без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

1.7. Мотивуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з обставин недодержання скаржником вимог статті 94 ГПК України, оскільки до скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.    

2. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

2.1. Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на розгляд  до суду апеляційної інстанції.

2.2. Скаржник посилається на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладену, зокрема, в ухвалах від 07 серпня 2017 року у справі № 760/20880/16-ц та від 19 серпня    2017 року у справі № 690/8/15-ц, та вважає, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні скарги позивача на дії державного виконавця з посиланням на Закон України від                  08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) та рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України від                    21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до яких судовий збір справляється на загальних підставах за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів ДВС.

3. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ГПК України викладено у новій редакції, і розпочав роботу Верховний Суд.

3.2. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України у новій редакції касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

3.3. Ухвалою від 15 лютого 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Банку (далі - Уповноважена особа Фонду)  для здійснення перегляду ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 915/955/15 без повідомлення учасників справи.

3.4. Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду встановив, що існує висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до якого не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали місцевого суду, винесені за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, викладений в раніше ухваленому рішенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

3.5. Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від                18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц скасував ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 22 січня 2016 року та від 22 лютого 2016 року, якими апеляційну скаргу було залишено без руху, а в подальшому повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу, якою було розглянуто скаргу на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби; справу направив до Апеляційного суду Рівненської області для продовження розгляду.

3.6. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в наведеній постанові виходив із такого. Враховуючи те, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України, ні Законом № 3674-VI (частина перша статті 3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, відтак за подання скарги судовий збір не сплачується. Таким чином, не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.

3.7. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

3.8. Ухвалою від 15 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 915/955/15 разом з касаційною скаргою Банку в особі Уповноваженої особи Фонду та доданими до неї документами передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши про необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц щодо застосування статей 34 Закону № 3674-VI у подібних правовідносинах.

4. Позиція Великої Палати Верховного Суду

4.1. Статтею 94 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача з апеляційною скаргою, визначено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

4.2. Повертаючи позивачу апеляційну скаргу та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції керувався нормами статей 9497 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, і виходив із того, що скаржник не додав до скарги документів, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі.

4.3. Частиною другою статті 44 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. З преамбули Закону № 3674-VIвбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

4.4.  Частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

4.5. У статті 4-5 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, яка має назву «Судові рішення», зазначено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Отже, ухвала є однією із форм судового рішення.

4.6. Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону № 3674-VI, і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК Українив редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

4.7. Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4.8. Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Оскільки згідно зі статтею 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 грн, то судовий збір на ухвалу про відмову у задоволенні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби  мав бути сплачений в сумі 1600,00 грн.

4.9.  Суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06 вересня 2017 року у цій справі судовий збір має справляється на загальних підставах.

4.10. За таких обставин, установивши відсутність у матеріалах справи доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність апеляційної скарги позивача вимогам статті 94 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

4.11. Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі.

4.12. Виходячи із викладеного висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06 вересня 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України у відповідній редакції є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

4.13. Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у  матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 915/955/15 немає.

4.14. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц.

5. Висновок Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права

5.1.  Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.2. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Керуючись статтями 308309314315317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1.  Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» залишити без задоволення, аухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 915/955/15 Господарського суду Миколаївської області - без змін. 

2.  Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                            В. С. КнязєвСуддя-доповідач                                                                      С. В. Бакуліна  Судді:                                                     В. В. Британчук                                             О. Б. Прокопенко                                                         Д. А. Гудима                                      Л. І. Рогач                                                         О. С. Золотніков                                      І. В. Саприкіна                                                         О. Р. Кібенко                                      О. М. Ситнік                                                         Л. М. Лобойко                                      В. Ю. Уркевич                                                         Н. П. Лященко                                      О. Г. Яновська                       

 

Джерело (текст постанову Великої Палати Верховного Суду взято із): Єдиний державний реєстр судових рішень (дата звертання: 25.08.2018), посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74506127

 

Державний герб України

 

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду

Д.А.Гудими, Н.П.Лященко, О.М.Ситнік

Справа № 915/955/15

Провадження № 12-66гс18

Короткий виклад історії справи

1.           27 липня 2015 року Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (далі - позивач, скаржник) до Приватного підприємства «Союз Альянс» (далі - відповідач) і стягнув з відповідача на користь позивача 25 387,68 грн заборгованості з орендної плати, плати за спожиті орендарем комунальні послуги та витрати на охорону; 361,40 грн пені за несвоєчасне внесення платежів за договором оренди; 4 371,37 грн пені за несплату сум заборгованості за договором оренди; 12 239,34 грн інфляційних втрат; 499,82 грн трьох процентів річних.

2.           14 серпня 2015 року на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2015 року видано відповідний наказ.

3.           14 серпня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою (з урахуванням уточнень) на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби (далі - ДВС) м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області та дії заступника начальника вказаного відділу Продун Анастасії Андріївни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 14 серпня 2015 року.

4.           6 вересня 2017 року Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою відхилив скаргу позивача.

5.           Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу від 6 вересня 2017 року та постановити нову, якою його скаргу задовольнити.

6.           5 жовтня 2017 року Одеський апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу позивача та додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

7.           Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позивач відповідно до вимог статті 94 ГПК України не додав до апеляційної скарги докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

8.           Не погодившись з такою ухвалою, позивач у жовтні 2017 року подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, за змістом якої просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9.           Мотивував касаційну скаргу тим, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні скарги позивача на дії державного виконавця з посиланням на Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон) та постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до яких судовий збір справляється на загальних підставах за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, постановлені за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів ДВС.

10.       29 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову (далі - постанова), якою відмовила у задоволенні касаційної скарги та залишила без змін ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2017 року.

Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована

11.       Не можемо погодитися з думкою більшості колег, які підтримали вказану постанову.

12.       Вважаємо, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2017 року постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства і мала бути скасована Великою Палатою Верховного Суду.

13.       Стаття 1 Закону визначає поняття судового збору як збору, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат, які є коштами учасників справи, понесеними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

14.       Стаття 3 Закону визначає як загальний перелік об'єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.

15.       Детальний і конкретний перелік найменувань процесуальних документів, дій, за які справляється судовий збір, та його ставки закріплені у частині другій статті 4 Закону. Вважаємо, що за змістом її приписів такий перелік є вичерпним. Відтак, справляння судового збору за подання до суду інших процесуальних документів, які не визначені у частині другій статті 4 Закону, суперечить його вимогам.

16.       Згідно з пунктами 11 і 12 Рекомендації № R (81) 7 Комітету МіністрівРади Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленої 14 травня 1981 року, прийняття справи до провадження не має залежати від сплати стороною державі грошової суми, розмірякої є надмірним з огляду на спір, що розглядатиметься. В тій мірі, в якій судові витрати становлять очевиднуперешкоду в доступідо правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати.

17.       З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Bellet v. France», заява № 23805/94, 4 December 1995, § 36). Вочевидь, оскаржувати і рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

18.       Суди при здійсненні правосуддя повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до законодавства, забезпечуючи належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, й інтересами скаржника щодо можливості звернення до суду для забезпечення реальної можливості захистити порушене право, з другого боку (тим паче, що через право на ефективне виконання судового рішення реалізується публічний інтерес у належній роботі судової системи).

19.       Закон як в редакції на момент подання апеляційної скарги, так і в редакції станом на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, не передбачає обов'язку сплати судового збору за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

20.       Відтак, вважаємо, що за відсутності прямої вказівки у законодавстві на необхідність сплати судового збору за подання таких скарг, їх залишення без руху чи повернення з підстави відсутності доказів сплати судового збору неправомірно обмежуватиме право скаржника на доступ до суду.

21.       До того ж, за змістом статті 123 та частини першої статті 344 ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, за наслідками розгляду такої скарги підлягають розподілу не всі судові витрати, а «судові витрати, пов'язані з розглядом скарги», до яких судовий збір не належить.

22.       Виконавче провадження за своєю суттю є завершальною стадією судового провадження у конкретній справі (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Окреме провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не відкривається.

23.       Відтак, контроль за виконанням судових рішень, передбачений статтею 1212 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги в судах першої та апеляційної інстанції) та розділом VI ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду) суд здійснює у межах єдиного провадження, в якому питання сплати судового збору вже було вирішене при зверненні до суду. Очевидно, що саме через це у Законі відсутні приписи щодо сплати судового збору за подання відповідної скарги.

24.       У цій справі Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо необхідності сплати судового збору позивачем за подання апеляційної скарги за правилами господарського судочинства на ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги.

25.       ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підпункт 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (у редакції, чинній на момент розгляду скарги в апеляційному суді), яким визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу господарського суду, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб стосується їх подання на всі без виключення ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (пункти 5.1.-5.2. постанови).

26.       Проте порушені права можуть бути захищені не лише в апеляційному та касаційному суді, але й у суді першої інстанції. Процес розгляду справи у всіх інстанціях є єдиним, і його завданням є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення справ з метою ефективного захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.

27.       Відтак, обов'язок сплати судового збору має існувати або на всіх стадіях процесу (з урахування диференціації його ставки на відповідній стадії), або ж такий обов'язок має бути відсутнім, коли законодавство передбачає звільнення від сплати судового збору чи не містить прямих приписів щодо необхідності його сплати.

28.       Вважаємо, що висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року вніс додаткову неясність у застосування судами норм Закону. Встановивши необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг у господарському процесі у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, Велика Палата Верховного Суду залишила невирішеним питання про необхідність сплати судового збору за подання такої скарги до суду першої інстанції.

29.       До того ж, позиція Великої Палата Верховного Суду суперечить практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (див., наприклад, постанови від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц; від 14 лютого 2018 року у справі № 589/6044/2013, від 11 квітня 2018 року у справі № 521/5589/17; від 18 квітня 2018 року у справі № 331//1263/15-ц) щодо відсутності необхідності сплати судового збору як за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, так і за оскарження ухвали, постановленої за результатами її розгляду.

30.       На наше переконання, саме така позиція є правильною й обґрунтованою. У Великої Палати Верховного Суду були відсутні підстави для відступу від висновку, сформульованого у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц (пункт 4.14 постанови). І скаржники у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не повинні сплачувати судовий збір як за подання скарги до суду першої інстанції, так і на наступних стадіях судового процесу.

Судді Великої Палати Верховного Суду Д.А.Гудима Н.П.Лященко О.М.Ситнік


Джерело (текст Окремої думки взято із): Єдиний державний реєстр судових рішень (дата звертання: 25.08.2018), посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75319704



Обновлен 05 сен 2018. Создан 25 авг 2018



 
Free counters!