Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Якщо особа не приймала безпосередньої участі у виконанні обєктивної сторони складу злочину, то його дії не може бути кваліфіковано як виконавця чи співвиконавця злочину

Наведено ухвалу Верховного Суду України щодо, зокрема, вірного здійснення кваліфікації дій співучасників злочину з огляду на те, хто конкретно повністю чи частково виконував діяння, описане в диспозиції закону



               У х в а л а 

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого

                     Редьки А.І.

суддів

Пивовара В.Ф., Лавренюка М.Ю.

за участю прокурора

                   Дев'ятка В.В. 

                                          

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та захисника останнього-адвоката ОСОБА_4. та за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2005 року, яким засуджено:

 

                         ОСОБА_1,             

                             ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

   уродженця м. Магнітогорська Челябинської

                             області РФ, не судимого,

 

-     за ст. 94 КК України 1960 року на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 4 ст. 187 КК України 2001року на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 1 ст.263 КК України 2001 року на 3 роки позбавлення волі;

-     за ч. 2 ст.262 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

 

         На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

 

  

                 ОСОБА_2

                     ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця

                   м. Макіївка Донецької області, судимого:

                   1)13 травня 1994 року за ч.2 ст.140¸ч.2 ст.141,

                   ч.1 ст.194 КК України на 4 роки позбавлення волі,

                   2) 25 серпня 1999 року за ст.17 і ч.2 ст.141 КК

                   України на 3 роки 6 міс. позбавлення волі,

                  

-     за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на 10 років позбавлення     волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 4 ст. 187 КК України 2001року на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 1 ст.263 КК України 2001 року на 3 роки позбавлення волі;

-     за ч. 2 ст.262 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

           На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

         Відповідно до вимог ч.3 ст. 42 КК України 1960 року до покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком від 25 серпня 1999 року і остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

                  

                   ОСОБА_3,             

                       ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця

               м. Макіївка Донецької області, в силу ст.55

                       КК України 1960 року такого, що не має судимості,

 

-   за ч. 4 ст. 187 КК України 2001року на 8 років позбавлення   волі з конфіскацією всього майна;

-     за ч. 1 ст.263 КК України 2001 року на 2 роки позбавлення       волі.

       На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.            

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_5. 13 237 грн. на відшкодування моральної шкоди;

       - з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. солідарно на користь потерпілої ОСОБА_6. 12 116 грн. 47 коп. і на користь потерпілої ОСОБА_7 -100 грн. на відшкодування матеріальних збитків;

- з ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

 

Постановлено стягнути з засуджених також вказані у вироку суми судових витрат, а також кошти на користь лікувального закладу за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8

 

       За вироком суду ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнано винними у розбійних нападах, незаконному поводженні зі зброєю, двох останніх також у викрадені вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, а ОСОБА_1., крім того, в умисному вбивстві.

 

           Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1., ОСОБА_2 та інша особа, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у змові, 6 квітня 1998 року, близько 7-ої години в м. Угледарі Донецької області , маючи при собі пістолет “ТТ” з боєприпасами до нього, обманним шляхом проникли в квартиру № АДРЕСА_1 де вчинили розбійний напад на потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, заволодівши вказаним у вироку майном потерпілих на загальну суму 12 216 грн. 47 коп. При цьому нападники, діючи узгоджено, застосовували до потерпілих насильство небезпечне для життя та здоров'я - погрожували вбивством, приставляючи до голови ОСОБА_9. пістолет, зв'язували потерпілим руки та ноги, вставляли в рот кляп.

 

           12 квітня 1998 року, близько 15-ої години, ОСОБА_1. на поляні лісосмуги, розташованої на території бази відпочинку Макіївського металургійного комбінату, під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_2. та ОСОБА_11., на грунті особистих неприязних стосунків, що раніше склалися між ним та ОСОБА_11. з приводу того, що останній обвинувачував його у вбивстві, вчиненому у 1996 році в м. Міаса Челябинської області, з метою вбивства ОСОБА_11., за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, підійшов до останнього ззаду і вистрілив йому з пістолета “ТТ” в голову, позбавивши потерпілого у такий спосіб життя.   Смерть ОСОБА_11. настала на місці від вогнепального кульового поранення потиличної частини голови ліворуч з пошкодженням речовини головного мозку.

 

         29 листопада 1998 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2 під час зустрічі з ОСОБА_3., з яким познайомились навесні цього ж року, біля центрального універмагу в м. Донецьку запропонували в рахунок повернення їм боргу, який нібито той допустив перед ними за вказаних у вироку обставин, спільно вчинити напад на співробітників ТОВ “Донбас-95” з метою заволодіння майном вказаного підприємства в особливо великих розмірах. За планом ОСОБА_1. та ОСОБА_2. ОСОБА_3. мав заволодіти більше ніж 30 000 доларами США та 20 000 грн. В подальшому в приміщенні цього універмагу ОСОБА_1. намалював схему місця вчинення нападу і розповів, які конкретно дії повинен буде виконати ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_1. та ОСОБА_2 сказали ОСОБА_3., що для здійснення нападу йому буде надано зброю.

 

       1 грудня 1998 року, близько 15-ої години, в приміщенні згаданого універмагу ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3., згідно раніше досягнутої домовленості, обговорили план вчинення нападу і шляхи відходу з місця злочину. При цьому вони передбачили додаткові міри безпеки - застосування під час нападу маски на обличчя.

 

       Потому вони всі разом прийшли в будівлю по АДРЕСА_2 в м. Донецьку, вікна якої виходять у двір магазину “ІНФОРМАЦІЯ_4”, куди приїжджають співробітники ТОВ “Донбас-95”. Там ОСОБА_1. в присутності ОСОБА_2. провів додатковий інструктаж з ОСОБА_3. з приводу користування пістолетом “Браунінг”. При цьому ОСОБА_1. спорядив пістолет набоями і сказав ОСОБА_3., що для стрільби пістолет необхідно зняти з запобіжника і натиснути на спусковий курок.

 

     Одержавши пістолет з глушником, ОСОБА_3., реалізовуючи спільно розроблений з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 план нападу на співробітників ТОВ “Донбас”-95”, діючи в подальшому з єдиним умислом з останніми, направився в двір магазину “ІНФОРМАЦІЯ_4”, а ОСОБА_2 та   ОСОБА_1., залишились чекати його в обумовленому місці.

 

       Коли з приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_4” вийшли співробітники ТОВ “Донбас-95” ІОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13. та ОСОБА_14, маючи при собі 14 281 грн.87 коп., а також 770 рублів РФ, і направились до автомобіля, ОСОБА_3., діючи за попередньою домовленістю та узгоджено з ОСОБА_2. та   ОСОБА_3., підійшов до задньої частини автомобіля, де знаходилисьОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13. і напав на них, спрямувавши в їх бік пістолет, погрожуючи застосуванням його, і вимагав передачі йому грошей.

 

       Однак ОСОБА_8 відмовився виконати вимоги ОСОБА_3. Тоді той, продовжуючи діяти згідно попередньої домовленості в групі осіб з ОСОБА_2. та ОСОБА_3., вистрілив в ОСОБА_8 з пістолета “Браунінг”. Внаслідок пострілу ОСОБА_8 було заподіяно легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров'я. У відповідь на це водій ОСОБА_15, який знаходився у цей час на місці водія автомобіля, став стріляти в бік ОСОБА_3. з газового пістолета.

 

         Зустрівши активний опір, ОСОБА_3. з місця злочину втік, передавши по шляху руху сумку з пістолетом “Браунінг”, який був споряджений набоями та глушником, ОСОБА_16, котрий випадково знаходився на місці вказаних подій.

 

     Крім того, ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3. засуджено за те, що вони, вчиняючи інкриміновані їм злочини, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, допустили дії пов'язані з незаконним поводженням з вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, а ОСОБА_1. та ОСОБА_2 також визнано винними у викраденні пістолета “ПМ”, який був у потерпілого ОСОБА_11., після вбивства останнього ОСОБА_1.  

 

 

     На вирок подані касаційні скарги:

 

Засуджений ОСОБА_1. зазначає, що при розслідуванні справи і при її судовому розгляді обставини того, що сталося, з достатньою повнотою встановлені не були, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Вказує на те, що   вбивство потерпілого ОСОБА_11. вчинив захищаючись від суспільно небезпечного посягання останнього, котрий намагався його вбити, а досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом і порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. Висновки суду, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на сумнівних доказах і припущеннях, і приводить відповідні доводи з приводу цього. Зазначає також, що його необґрунтовано засуджено за ч.2 ст.262 та ч..4 ст.187 КК України, оскільки як йдеться у скарзі, у справі відсутні докази на підтвердження цього обвинувачення, вважає, що він не причетний до цих злочинів. Вказує також на суворість призначеного покарання за епізодом розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_17. З урахуванням таких приведених доводів, просить суд касаційної інстанції прийняти відповідне рішення.

 

       Засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що суд без достатніх підстав визнав його співучасником розбійного нападу на інкасаторів, мотивуючи тим, що він не причетний до цього злочину, а досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно і однобічно, з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. На його переконання, досудове слідство проведено з обвинувальним ухилом і упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на припущеннях і на показаннях засудженого ОСОБА_3., який його обмовив та інших сумнівних доказах. Твердить також, що суд не дав належної оцінки його показанням, не з'ясував належним чином всіх обставин справи. Вказує також на безпідставне засудження його за незаконне поводження зі зброєю та крадіжку такої, покликаючись на те, що він не причетний до цих злочинів, і у справі відсутні докази його винуватості у цьому. Просить суд касаційної інстанції вирок щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

 

     Засуджений ОСОБА_3 зазначає, що справа щодо нього сфальсифікована, органи досудового слідства та суд з достатньою повнотою не встановили всіх обставин справи, внаслідок чого його безпідставно засуджено за розбій. Вказує на те, що він не вчиняв цього злочину і у справі відсутні докази його винуватості, а досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом і порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, і приводить з приводу цього відповідні доводи. Висновки суду, на його переконання, не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на суперечливих і недопустимих доказах, припущеннях та на його показаннях   у стадії досудового слідства, якими він обмовив себе внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Вважає, що органи досудового слідства і суд не дослідили всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. Порушує питання про скасування вироку в частині засудження його за ч.4 ст.187 КК України і закриття справи провадженням за недоведеністю його участі у цьому злочині.

 

     Що стосується засудження його за ч.1 ст.263 КК України, то приводить доводи про необхідність скасування вироку щодо ньогов цій частині і закриття справи за перебігом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим законом. Вказує також на неправильність розв'язання судом цивільних позовів.

 

   Захисник засудженого ОСОБА_3.- адвокат ОСОБА_4, по суті, приводить такі ж доводи невинуватості ОСОБА_3. у розбої і порушує питання про скасування вироку у цій частині із закриттям справи за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.Також приводять доводи про звільнення ОСОБА_3. від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю у зв'язку з перебігом строку давності.

 

     У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3. за м'якістю призначеного йому покарання і приводить з приводу цього відповідні доводи. Вказує також на те, що суд безпідставно поклав обов'язок на ОСОБА_2. та ОСОБА_1. про стягнення з них у солідарному порядку з ОСОБА_3. на користь потерпілого ОСОБА_8 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрат на користь лікувального закладу за стаціонарне лікування потерпілого, покликаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1. ніякого відношення до заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не мають.

 

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який не підтримав касаційне подання, вважає за необхідне скасувати вирок в частині засудження всіх засуджених за ч.1 ст.263 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, кваліфікувати злочинні дії засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1. в частині розбійного нападу на інкасаторів як організаторів цього злочину через ч.3 ст.27 КК УкраїниУкраїни,   перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, а касаційне подання прокурора-залишити без задоволення.

 

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_11. є обгрунтованими. При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що сам засуджений ОСОБА_1. як в стадії досудового слідства, так й в судовому засіданні не заперечував того, що саме він позбавив життя потерпілого ОСОБА_11.

 

       Суд ретельно перевіряв доводи ОСОБА_1., аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі та доповненнях до неї, про те, що він, стріляючи в потерпілого ОСОБА_11., захищався від суспільно небезпечного посягання останнього, котрий намагався його вбити. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обгрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1., стріляючи в потерпілого з пістолета, тобто знаряддя, яке завідомо для нього служило засобом позбавлення життя, безперечно усвідомлював, що позбавить його життя і бажав цього. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1. стріляв в потиличну частину голови потерпілого у той час, коли останній сидів і з його боку були відсутні будь-які протиправні дії чи напад на ОСОБА_1., а отже мова про те, що останній у той час перебував в стані необхідної оборони, не може йти. Суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1.діяв щодо потерпілого ОСОБА_11. з умислом на вбивство, і оскільки від таких злочинних дій ОСОБА_1. настала смерть, його дії правильно кваліфіковані як умисне вбивство за ст.94 КК України 1960 року.

 

         Викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2. та доповненнях до неї доводи про його непричетність до розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_7 також є безпідставними.   Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_2., аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі про те, що він не причетний до вказаного розбою Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення ОСОБА_2. відповідальності за скоєні злочини колегія суддів розцінює обґрунтованими , такими, що відповідають матеріалам справи.

 

       Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2. у вчиненні розбійного нападу на вказаних потерпілих за вказаних у вироку кваліфікуючих ознак та кваліфікацію його дій за ч.3 ст.142   КК України 1960 року, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних у справі і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. І зокрема, вони грунтуються на показаннях спільника ОСОБА_2.-засудженого ОСОБА_1., котрий, як свідчать матеріали справи, не маючи підстав для обмови ОСОБА_2., в стадії досудового слідства, в тому числі й під час очної ставки з потерпілими послідовно стверджував про причетність ОСОБА_2. до цього розбою, а також вказував, яку роль той виконував, і даний епізод злочинної діяльності не оспорюється у його касаційній скарзі; показаннях потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_7, у котрих, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про те що саме останні та інша особа вчинили розбійний напад на них; аналогічних показаннях цілого ряду вказаних у вироку свідків; матеріалах огляду місця події та даних протоколів інших численних слідчих дій, детально досліджених в судовому засіданні.

 

         Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3., аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах про те, що вони не причетні до розбою на інкасаторів ТОВ “Донбас-95”.

 

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

 

Суд обгрунтовано, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3.   у вчиненні інкримінованого їм злочину щодо співробітників ТОВ “Донбас-95”, послався на показання ОСОБА_3. в стадії досудового слідства, котрий, визнаючи свою винність у розбійному нападі і викриваючи в цьому спільників-ОСОБА_1. і ОСОБА_2., давав детальні пояснення про обставини приготування до нападу на інкасаторів, а також про обставини самого нападу. Він, визнаючи свою винуватість у розбійному нападі і викриваючи спільників, детально розповідав про те яку кожний з них виконував роль при досягненні спільного злочинного   наміру. При цьому він вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі причетній до злочину. Так саме з його слів слідчим органам стало відомо про те, що саме ОСОБА_1. і ОСОБА_2 організовували напад і під надуманим приводом (що нібито він, ОСОБА_3., заборгував їм гроші) примушували його вчинити напад на інкасаторів, а також вказували суму грошей, яка мала бути в останніх, і якими він, ОСОБА_3, мав заволодіти. Вказував ОСОБА_3. також де, коли і хто передавав йому зброю, а також де спільники, згідно розробленого плану, мали його чекати після нападу і кому він повинен був передати зброю. Саме зі слів ОСОБА_3. слідчим органам стало відомо також про те, що напад на інкасаторів готувався на 30 листопада 1998 року, однак цього дня він відмовився від нападу.

 

Як видно зі справи, у ОСОБА_3.   не було підстав для самообмови, як і для обмови спільників. Він в стадії досудового слідстванеодноразово давав ті показання, якими суд обгрунтував свої висновки, в тому числі й в присутності захисника і під час відтворення обстановки і обставин події, а також на очних ставках з ОСОБА_1. і ОСОБА_2. і під час впізнання останніх.

 

У справі відсутні також дані, які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом. В судовому засіданні перевірялися доводи ОСОБА_3.   про те, що до нього в стадії досудового слідства застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе та інших осіб, і свого підтвердження не знайшли, а тому обгрунтовано визнані судом такими, що направлені винною особою на уникнення відповідальності за скоєне. Отже, доводи, які наведені з цього приводу в касаційній скарзі засудженого є безпідставними.

 

З урахуванням наведеного, суд, давши відповідну оцінку у вироку зміні показань засудженим ОСОБА_3., правильно обгрунтував свої висновки у вироку його показаннями, даними в стадії досудового слідства.

 

     Крім того, ці показання ОСОБА_3. знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Вони підтверджуються показаннями потерпілих, які впізнали ОСОБА_3., та ряду вказаних у вироку свідків, даними протоколів огляду місця події і виявлення речових доказів; висновком   судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілому ОСОБА_8 тілесного ушкодження, даними протоколів інших слідчих дій.

 

         Таким чином, виходячи з установлених судом обставин, слід визнати, що викладені у касаційних скаргах доводи про недоведеність винності ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у вчиненні злочину щодо співробітників ТОВ “Донбас-95”, не відповідають дійсним обставинам події та зібраним у справі доказам, детально досліджених у судовому засіданні і наведених у вироку. Виходячи з доказів, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_3. за ч.4 ст.187 КК України.

    

     Разом з тим, стосовно дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у цій частині пред'явленого їм обвинувачення, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку. Як свідчать фактичні обставини справи і про це вказав суд у вироку, ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не приймали безпосередньої участі у виконанні об'єктивної сторони розбою щодо співробітників ТОВ “Донбас-95”, їхні дії обмежилися організаторськими функціями цього злочину. Вони, діючи узгоджено, організували вчинення цього злочину, обговорили з ОСОБА_3. план вчинення нападу і шляхи відходу з місця злочину, передали йому зброю для вчинення розбійного нападу, а також провели з ОСОБА_3. інструктаж з приводу користування пістолетом “Браунінг”. За таких обставин дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2. становлять складну форму співучасті, а отже вирок щодо них у цій частині слід змінити і кваліфікувати їхні дії за ч 3 ст.27 і ч.4 ст.187 КК України як організаторів розбійного нападу, безпосереднім виконавцем якого був ОСОБА_3. 

 

           За вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, однак обвинувальний вирок у цій частині постановлений судом першої інстанції без врахування закінчення строку давності. Незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами до неї, як визнав встановленим суд, засуджені вчиняли протягом 1998 року, і цей злочин відноситься до категорії середньої тяжкості. А відповідно до вимог ч.1 ст.49 КК України строк давності за злочини даної категорії передбачено 5 років. Таким чином, даний вирок від 21 березня 2005 року щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у цій частині постановлено без врахування закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто за сплином п'ятирічного строку з дня вчинення засудженими незаконного поводження зі зброєю, тому його слід скасувати, а справу-провадженням закрити.

 

             Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у викраденні пістолета “Макарова” після вбивства ОСОБА_11, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку і, по суті, не оспорюються у касаційній скарзі засудженого. Разом з тим кваліфікація його дій у цій частині є неправильною. Суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. а також ОСОБА_2. за ч.2 ст.262 КК України, вказав у вироку про те, що ОСОБА_1. вчинив цей злочин за попередньою змовою з ОСОБА_2., однак на підтвердження цього не навів ніяких доказів, і такі докази відсутні у матеріалах справи. За таких обставин, приймаючи до уваги те, що всі можливості для встановлення додаткових доказів стосовно причетності ОСОБА_2. до викрадення пістолета втрачені, колегія суддів вважає за необхідне вирок щодо ОСОБА_2. в цій частині скасувати, а справу провадженням закрити за недоведеністю його участі у цьому злочині і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч.2 на ч.1 ст.262 КК України.

      

               Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі.

 

             При перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

 

         ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з урахуванням змін, які вносяться до вироку судом касаційної інстанції, є співучасниками розбійного нападу на співробітників ТОВ “Донбас-95”, а тому суд цілком обґрунтовано постановив про стягнення з них в солідарному порядку моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8, і доводи прокурора з цього приводу у касаційному поданні є безпідставними.

 

         Що стосується призначеної засудженому ОСОБА_3       міри покарання, то вона відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так й особу винного, характер і ступінь участі у розбійному нападі, інші обставини, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційному поданні прокурора, а отже, підстав для скасування вироку в цій частині також немає.

 

Разом з тим, враховуючи те, що засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2 дещо зменшується об'єм обвинувачення і їхні дії перекваліфіковуються на більш м'який закон, колегія суддів вважає за можливе, пом'якшити їм і покарання за сукупністю злочинів.

 

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 395396 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а :

 

       Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та захисника останнього адвоката ОСОБА_4. задовольнити частково, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.

 

           Вирок Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині засудження їх за ч.1 ст.263 КК України скасувати, а справу провадженням закрити за сплином строку давності.

 

         Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2. за ч.2 ст.262 КК України України скасувати, а справу провадженням закрити за недоведеністю його участі у цьому злочині.

 

       Змінити цей вирок щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2.:

-     перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч.2 на ч.1 ст.262 КК України і визначити йому покарання за цим законом 3 роки позбавлення волі;

- змінити кваліфікацію дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з ч.4 ст.187 КК України на ч. 3 ст.27 і ч.4 ст.187 КК України і визначити кожному з них покарання за цими законами 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

         Визначити покарання на підставі ст. 42 КК України 1960 року:

 

       - ОСОБА_1. за сукупністю злочинів, передбачених ст.94 КК України 1960 року, ч.3 ст.142 КК України 1960 року, ч.3 ст.27 і ч.4 ст.187, ч.1 ст.262 КК України шляхом часткового складання призначених покарань 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

 

       - ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.142 КК України 1960 року, ч.3 ст.27 і ч.4 ст.187 КК України шляхом часткового складання призначених покарань 11 років позбавлення волі. На підставі вимог, передбачених ч.3 ст.42 КК України 1960 року, остаточно визначити покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, з урахуванням покарання, визначеного йому вироком від 25 серпня 1999 року, 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

       В решті цей вирок залишити без зміни.

 

 

                                         С у д д і :

 

Редька А.І.                     Пивовар В.Ф.               Лавренюк М.Ю.     

 

Джерело (текст ухвали суду взято із): Єдиний державний реєстр судових рішень України - Судова влада України (дата звертання: 03.01.2017 р.)           

 

 

Коментар:

Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 30.05.2008 р. № 5 та в п.24 постанови від 06.11.2009 року розтлумачив, що кожен із виконавців (співвиконавців) безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об’єктивну сторону складу злочину.

Тож якщо обвинувачений ані повністю, ані часково не вчинив описане в диспозиції кримінального закону діяння, то немає правових підстав кваліфікувати його дії саме як виконавця (співвиконавця злочину).

 

 



Создан 03 янв 2018



 
Free counters!