Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Щодо оцінки і доказового значення судових експертиз які не містять категоричного висновоку

наведено ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в якій зазначено мотиви із цих питань. Наведено коментар.



У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Шевченко Т. В., Пошви Б.М.

за участю прокурора

Морозової С.Ю

 

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2

 

         Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2007 року

ОСОБА_1,

                          ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судимого,

виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України;

                          ОСОБА_2,

                           ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, не судимого

виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

 

       Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 жовтня 2007 року вирок залишено без зміни.

 

         ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися в тому, що вони 6 вересня 2005 року о 20-й год. 30 хв. за попередньою змовою між собою, у магазині «Хрум-Хрум» по вул.Чубаря, 1 у м.Слов'янську, вчинили розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, вистріливши по одному разу в обличчя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяли останнім тілесні ушкодження та заволоділи грошима в сумі 75 грн., які належали ОСОБА_5

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на наявність у справі достатніх доказів на підтвердження винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу. Посилається на однобічність та неповноту розгляду справи, неправильну оцінку доказів судом, внаслідок чого постановлено необґрунтований виправдувальний вирок.              

 

У касаційній скарзі потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушується питання про скасування вироку та ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилаються на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, вважають, що суд безпідставно відкинув наявні у справі докази, що потягло необґрунтоване виправдання винних осіб.

 

         Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала касаційне подання та просила задовольнити касаційну скаргу потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

 

Висновок суду про те, що участь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.187 КК України злочину, не доведена, є правильним і належно мотивований у вироку.

 

Як видно з матеріалів кримінальної справи, у протоколах роз'яснення прав затриманому та відмови підозрюваного від захисника ОСОБА_1 власноруч вказав, що потребує захисника (т.1 а.с.а.с.25, 29). Не зважаючи на це, з ним було проведено слідчі дії без участі захисника, зокрема, впізнання потерпілою ОСОБА_4, допит у якості підозрюваного, очна ставка з потерпілою ОСОБА_3.

 

Крім того, всупереч вимогам ст.ст.43-1107 КПК України, конституційні права затриманим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були роз'яснені вже після їх допиту у якості підозрюваних.

 

Суд прийшов до правильного висновку про порушення під час проведення слідчих дій вимог КПК України, оскільки з протоколів очних ставок потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_1 і з ОСОБА_2 пред'явлення особи не вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 роз'яснювалися їхні права, їх процесуальне становище не зазначено. Аналогічні порушення допущено і під час проведення впізнання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2.

 

Крім того, судом встановлено, що до проведення впізнання потерпілим було пред'явлено фото із зображенням ОСОБА_1 і ОСОБА_2, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

 

Антропометричні дані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не відповідають тим, що були описані потерпілими під час їх першого допиту.

 

Посилання у касаційних скаргах на відсутність у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 алібі на час вчинення злочину, непереконливі, оскільки суперечать матеріалами справи, а саме показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які є стабільними, послідовними, об'єктивно узгоджуються між собою і не спростовуються іншими доказами. Всі названі свідки з початку досудового слідства і в суді пояснювали, що в той час, коли згідно з обвинуваченням було вчинено злочин, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у м.Краматорську. Посилання у касаційному поданні на те, що вони могли приїхати після вчинення злочину з м.Слов'янська до м.Краматорська, є припущенням і не спростовує висновків суду.

 

Проведені по справі експертизи не мають доказового значення, оскільки за результатами їх проведення не отримано даних, на основі яких можна було б зробити категоричний висновок про причетність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до вчинення злочинів. Згідно висновку судово-дактилоскопічної експертизи, вилучені на місці злочину відбитки пальців не належать особам, які обвинувачувалися. За даними фізико-хімічної експертизи на одязі ОСОБА_1 не виявлено речовини, що утворюється після вистрілу.              

 

Зі змісту протоколу огляду місця події вбачається, що з місця події було вилучено, крім іншого, слід, що утворився від підошви взуття на ліву ногу.

З висновку судово-трасологічної експертизи видно, що слід взуття, вилучений з прилавку магазину під час огляду місця події злочину,міг бути залишений взуттям на праву ногу, вилученим у ОСОБА_1. У судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок і пояснив, що не може стверджувати, що наданий на експертизу слід взуття належить саме ОСОБА_1.

 

З висновку судово-цитологічної експертизи видно, у змивах з фрагменту коробки “Stimorol” та пластикової коробки виявлено піт з антигенами А і В. Кров ОСОБА_1 належить до АВ/IV, отже не виключається походження виявленого поту від ОСОБА_1. В судовому засіданні експерт підтвердила свій висновок і пояснила, що категорично стверджувати про належність поту саме ОСОБА_1 не можна, оскільки виявлені антигени А і В притаманні не лише IV, а й II і III групі крові.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачення, що пред'являлося ОСОБА_2 і ОСОБА_1, ґрунтувалося на доказах, частина з яких були отримані всупереч вимогам закону, а інші - не доводять винності вказаних осіб у вчиненні інкримінованого їй злочину.

 

           Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з ч.2 ст.327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

 

         Таким чином, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про відсутність доказів, які б доводили винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, у якому вони обвинувачувались.

 

         Доводи, викладені у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілих, не спростовують вищенаведених висновків.

 

         Посилання потерпілих про те, що судом було порушено таємницю нарадчої кімнати, були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, який визнав їх непереконливими, належно мотивувавши своє рішення з цього приводу,

 

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

 

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

         відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора та касаційної скарги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4

 

 

С у д д і :

 

 

       Коновалов В.М.             Шевченко Т. В.               Пошва Б.М.

 

Джерело (текст ухвали взято із): Єдиний державний реєстр судових рішень - Судова влада України (дата звертання: 27.12.2017 р.), реєстраційний номер в ЄДРСР - 2410611

 

Коментар:

Так, Верховний Судом України в цій справі констатовано, що проведені по справі експертизи не мають доказового значення, оскільки за результатами їх проведення не отримано даних, на основі яких можна було б зробити категоричний висновок про причетність притягнутих до кримінальної відповідальності осіб до вчинення злочинів.

В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.97 № 8 роз'яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

     - чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

     - чи  не  було  обставин,  які  виключали  участь  експерта у справі;

     - компетентність  експерта  і  чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

     - достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

     - повноту  відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

     - узгодженість  між  дослідницькою  частиною  та  підсумковим висновком експертизи;

     - обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

 В УЗАГАЛЬНЕННІ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві роз'яснено, що допит експерта в суді є способом перевірки достовірності висновку та його значення для справи. Експерт викликається в судове засідання та допитується для роз’яснення і доповнення його висновку. Роз’яснення можуть стосуватися суті використаних методик експертного дослідження і наукових літературних джерел, застосованих спеціальних термінів, характеру висновку (чи є він категоричним, вірогідним, приблизним, умовним, альтернативним), придатності наданих об’єктів дослідження та їх достатності. Експертний висновок може бути доповнений шляхом наведення додаткової аргументації окремих його положень, пояснення мотивів певних відповідей на поставлені питання, якщо це не потребує додаткового експертного дослідження, а також повідомлення про виявлені при проведенні експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Відповідно до змісту ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на  припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому, можна зазначити, що висновок експерта, яким не зроблено категоричний висновок, фактично, не має доказового значення, оскільки його заключення, як у вищенаведеній справі: "міг бути", "не виключається", тощо не доводять обставини, які "цікавили" особу, яка призначала цю експертизу, а тому покладення таких експертиз в основу вироку не можливе, оскільки в такому разі винуваність особи буде грунтуватись на припущеннях, що заборонено Основним Законом Держави.



Обновлен 29 дек 2017. Создан 27 дек 2017



 
Free counters!