Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади за новим Законом України Про державну службу та його оскарження до адміністративного суду




Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII дещо інакше врегулював порядок та підстави звільнення із служби, а також строки його оскраження.

Так, згідно ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3)попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. 

Отже, звільнити службовця можливо лише за:

- систематичний прогул (за «перший» прогул неможливо, щонайменше лише за наступний протягом року);

- порушення Присяги державного службовця (п.1 ч.2 ст.65 Закону);

- вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу (п.3 ч.2 ст.65 Закону);

- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (п.7 ч.2 ст.65 Закону);

- використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (п.9 ч.2 ст.65 Закону);

- подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (п.10 ч.2 ст.65 Закону);

- неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення (п.11 ч.2 ст.65 Закону);

- поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п.13 ч.2 ст.65 Закону);

- прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення (п.14 ч.2 ст.65 Закону);

При оскраженні дисциплінарного стягнення до адміністративного суду слід звернути увагу, зокрема, на таке.

В частині 3 статті 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому, якщо відповідне розпорядження (наказ) про звільнення із посади не відповідає вищезазначеним засадам, і це підтверджується конкретними обставинами справи, то в такому разі можливе стверджувати про незаконність акта (наказу, розпорядження) про звільнення з посади.

Між тим, перевіряючи законність акту про звільнення, готуючи адміністративний позов, потрібно дослідити акт (розпорядження, наказ) про звільнення з посади на предмет того, чи узгоджується він із наступним:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктами 2, 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» передбачено такі види дисциплінарного стягнення як догана та звільнення з посади державної служби.

Частиною 10 статті 69 Закону України «Про державну службу» визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення.

Згідно ч.6 ст.66 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Частиною 9 статті 69 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч.1 ст.73 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Згідно ч.6 ст.66 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

У статті 74 вищезазначеного закону містяться гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.

Так, ця стаття передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Зазначеним законо застосовано більш скорочений строк для оскраження звільнення.

Так, рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду (ч.1 ст.78 Закону)

Згідно ч.2 ст.78 Закону скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Звичайно, вищезазначене є лише основними положеннями, натомість надання правової допомоги у конкретній справі вимагає значно глибшого вивчення і дослідження як положень національного законодавства (в т.ч. низки підзаконних нормативно-правовоих актів), судової практики з розгляду подібних судових спорів, або тих, де застосовувались аналогічні норми права при розгляді схожих спорів, так і слід дослідити можливість посилання на відповідні норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та конкретні судові рішення Європейського суду з прав людини.



Создан 04 фев 2017



 
Free counters!