Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Окремі аспекти захисту від позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором




Вивчення матеріалів судових справ за позовними заявами банків до громадян про стягнення заборгованості свідчить, що, поміж іншого, банки в багатьох випадках заявлять позовні вимоги про стягнення заборгованості, розмір яких є необгрунтованим і суперечить кредитному договору та (або) нормам закону.

Так, отримавши позовну заяву із доданими до неї матеріалами, звичайно слід дослідити питання про те, чи можливо захиститись від позовних вимог повністю.

У разі, коли всеж якась частина заявлених вимог потенційно може бути задоволена, слід ретельно перевірити чи доведена така сума боргу, на чому вона грунтується, чи є підстави для стягнення саме такої заявленої банком суми позову. Більше того, належним чином потрібно спонукати позивача, що він доводив суду свої вимоги, вказувати на їх необгнутованість і безпідставність.

Процесуальний закон покладає обов’язок доказування в цій частині саме на позивача (тобто в цьому випадку на банківську установу), а суд у своєму рішенні має навести відповідні належні розрахунки з цього приводу.

Так, відповідно до п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Між тим, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

При цьому, відповідно до змісту п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України мотивувальна частина рішення суду має містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти, а згідно із роз'ясненнями, які містяться в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК) .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.10 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10 ЦПК).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.59 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Тому, на підставі цих норм процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України потрібно відповідним чином вимагати доведення від позивача усіх заявлених ним вимог, перевіряти чим вони обгрунтовані, оскільки, дуже часто трапляєтьсь так, що банки зазначають лише складові заявленого, на їх переконання, боргу громадян, і наводять такі розрахунки заборгованості, які не завжди обгрунтовують заявлений розмір вимог, або з яких взагалі неможливо відслідкувати яким чином банк дійшов до переконання, що певний громадянин заборгував саме таку суму заборгованості.

Також часто банки за одне й те ж саме порушення нараховують і штраф і пеню, тобто застосовують різні види неустойки за один вид порушення (наприклад залежно від часу просточення виконання зобов’язань).

Проте нормами ст.61 Конституції України встановлено неприпустимість подвійної відповідальності за одне й те ж саме порушення.

Вищезазначений висновок був зроблений Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2003цс15 у постанові від 21.10.2015 р.

Тож навіть попри допущення позичальником прострочення виконання своїх обов’язків за кредитним договором, або навіть і несплата кредиту впродовж багатьох років не повинні наштовхувати людину (відповідача) на думку, що «все пропало», мовляв такий позов неминуче буде задоволений. Практика показує, що при належному захисті від пред’явлених позивних вимог банку, якщо вже і не вдається зайняти позицію щодо повного не визнання вимог та необхідність відмови в їх задоволенні, то, щонайменше, потрібно намагатись різними правовими шляхами недопустити задоволення заявлених вимог у повному обсязі, і один із інструментів захисту, це і є перевірка позову на предмет дотримання вищезазначених норм закону позивачем, перевірка обгрунтованості розрахунку заборгованості, доведення суду неспроможності такого представленого банком розрахунку і т.ін.

 

 

Адвокат Сергій Костюкович

Рівне  тел. (097) 142-13-06 , (066) 938-95-47


 



Обновлен 04 июн 2017. Создан 01 фев 2017



 
Free counters!