Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Реорганізація , перетворення юридичної особи - коли звільнення працівника не допускається




Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною третьою цієї статті у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, у разі реорганізації структурного підрозділу особи публічного права (зокрема, перетворення його в інший) або його перепрофілювання  звільнення зі служби може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників. Сама по собі реорганізаці без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що розглядаючи трудові спори,  пов'язані зі  звільненням  за п.1   ст.40   КЗпП,   суди  зобов'язані  з'ясувати,  чи  дійсно  у 
відповідача мали місце зміни в організації  виробництва  і  праці, зокрема,    ліквідація,    реорганізація    або   перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату  працівників,  чи  додержано власником або уповноваженим ним 
органом норм законодавства,  що регулюють вивільнення  працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,  про те, що працівник відмовився від переведення  на  іншу  роботу  або  що власник  або  уповноважений  ним орган не мав можливості перевести 
працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж  підприємстві,  в установі,  організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався  він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У    випадках    зміни   власника   підприємства   (установи, організації)  чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання  до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з  нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного 
підприємства  в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство  або  підприємства  в  господарське  товариство)  дія трудового  договору  працівника  продовжується  (ч.3  ст.36 КЗпП в редакції  від  19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства 
або  при  його  перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати  місце,  якщо  це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією,   професіями.   Працівник,   який   був   незаконно 
звільнений   до  реорганізації,  поновлюється  на  роботі  в  тому підприємстві,  де  збереглося його попереднє місце роботи.

Тож із наведеного бачимо, що одна лиша реорганізація підприємства, установи, організації не є підставою для звільнення.

При цьому, якщо ж ставиться питання про скорочення посади, то згідно ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Також, необхідно враховувати вимоги ст.42 КЗпП України, яка регулює питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, згідно цієї норми при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

 

Адвокат Сергій Костюкович

Рівне  тел. (097) 142-13-06 , (066) 938-95-47



Обновлен 04 июн 2017. Создан 09 ноя 2015



 
Free counters!