Aдвoкaт Рівне послуги адвоката м.Рівне

 

Заперечення проти позову




 

Рівненський міський суд

Рівненської області

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

Судді

прізвище та ініціали

 

 

у справі

 

№ ________________   за позовом Іванової Іванни Іванівни до Петрова Петра Петровича про відшкодування шкоди

 

 

відповідача:

 

Петрова Петра Петровича

поштова адреса:

 

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ

 

Ознайомившись із позовом Іванової Іванни Іванівни, поданим нею до мене, про відшкодування шкоди, я, відповідач у цій справі, повністю заперечую проти цього позову, та вважаю, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

 

Позивач просить суд стягнути з мене на його користь 49 800 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, завданої джерелом підвищеної небезпеки за фактом ДТП, яка мала місце 01.11.2013 р. на території ______________ району Київської області за участі належних мені та позивачу автомобілів.

 

Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що вартість матеріального збитку (ПІД ЯКИМ ПОЗИВАЧ РОЗУМІЄ І ВКАЗАВ У ПОЗОВІ ВАРТІСТЬ АВТОМОБІЛЯ ДО ДТП), завданого позивачу пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, становить 99 800 грн., і з огляду на вартість відновлювального ремонту автомобіля він за законом вважається фізично знищеним. Саме так доводить, стверджує і позивач.

 

А оскільки страхова компанія вже відшкодувала позивачу завдані йому в результаті ДТП збитки в розмірі 50 000,00 грн., що становить ліміт відповідальності страховика за договором, то на думку позивача я зобов’язаний відшкодувати йому різницю саме такого непокритого страховим відшкодуванням збитку, обчисленого за даними звіту товарознавчого дослідження №333 від 15.12.2013 року, в розмірі 49 800,00 грн.

 

Позивач є особою, яка самостійно визначає предмет, а також підставу позовних вимог, з огляду на яку позивач вважає свої позовні вимоги доведеними і обґрунтованими.

 

Як чітко видно із змісту позовної заяви, позивач вважає, що право на стягнення з мене вищезазначеної різниці між вартістю автомобіля до ДТП і страховим відшкодуванням, надано позивачу нормами:

 

- пункту30.3.ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

-статті 1194 Цивільного кодексу України.

 

Саме на ці норми права посилається позивач у позовній заяві, вказує і доводить у позові, і стверджує та визнає, що за нормами ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його автомобіль вважається фізично знищеним, а тому цими обставинами він обґрунтував підставність свого позову про відшкодування збитку за формулою:

«Вартість автомобіля до ДТП – сума виплаченого страхового відшкодування = різниця, що становить ціну позову».

Згідно ч.2 ст.128 ЦПК України відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

 

Відповідно до п.30.1. ст.30 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

 

Позивач послався на цю обставину, довів її, і я також не заперечую проти визнання за законом автомобіля позивача фізично знищеним.

 

При цьому дійсно, статтею 1194 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, згідно якої, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

 

Однак позивач помилився та незаконно вимагає з мене вищезазначені кошти у порядку статті 1194 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і не регулює їх за наведених позивачем фактичних обставин.

 

Річ у тім, що статтею 1194 ЦК України визначено механізм повного відшкодування завданої позивачу шкоди, коли автомобіль не визнавався фізично знищеним, як те визнав та обґрунтував позивач.

Ця норма не застосовується у випадку, коли автомобіль вважається фізично знищеним.

 

Натомість, порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, визначено спеціальною нормою закону, а саме статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку також посилається позивач.

 

Інакше кажучи, задоволення позовних вимог у разі визнання автомобіля фізично знищеним із використанням правового механізму, встановленого статтею 1194 ЦК України неможливе,  оскільки спірні правовідносини врегульовані іншою спеціальною нормою, яка і встановлює механізм («формулу») відшкодування шкоди при визнанні автомобіля фізично знищеним згідно із законом.

 

Вищезазначене підтверджується й судовою практикою суду касаційної інстанції, зокрема, ухвала ВССУ від 26.12.2012 р., головуючий Луспеник Д.Д., реєстраційний номер в ЄДРСР – 28309808, де зокрема, констатовано:

«Посилання апеляційного суду на ст.ст. 1192, 1194 ЦК України є помилковим, оскільки вони регулюють повне відшкодування шкоди винною в ДТП особою у разі недостатності страхового відшкодування за інших підстав, а саме в разі, коли автомобіль не визнавався фізично знищеним, а розмір шкоди перевищує ліміт страхового відшкодування. Таким чином, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що автомобіль визнаний фізично знищеним у результаті ДТП, тому страхова компанія виплатила страхове відшкодування, яке складається з різниці вартості автомобіля на день ДТП та після події, тобто у повному розмірі.»

 

Позивач у своєму позові доводить, що відповідно до п.30.3.ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йому має бути відшкодовано збитки в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

 

Тож позивач і обґрунтував свій позов нормами п.30.3.ст.30 Закону та ст.1194 ЦК України.

 

Вище доведено неможливість застосування ст.1194 ЦК України в цій справі за наведених позивачем обставин.

 

Також, пункт 30.3. ст.30 вищезазначеного закону на який посилається позивач було виключено ще на підставі Закону  5090-VI від 05.07.2012 р., і на момент виникнення спірних правовідносин ця норма вже не діяла. 

 

Тобто на час ДТП, як і нині, норми права (пункту 30.3. ст.30 Закону) яка надавала потерпілому право стягувати збитки в розмірі вартості транспортного  засобу до ДТП при визнанні автомобіля фізично знищеним, не було і не існує зараз.

 

Інакше кажучи, позовні вимоги про відшкодування зазначеної позивачем різниці є незаконними.

 

Натомість, за цих обставин підлягає до застосування така спеціальна норма закону як п.30.2. ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

 

Вищезазначене підтверджується й судовою практикою суду касаційної інстанції, зокрема, ухвала ВССУ від 19.11.2014 р., головуючий Луспеник Д.Д., реєстраційний номер в ЄДРСР – 41535060, де зокрема, констатовано:

«Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

«…. Однак доказів на підтвердження вартості знищеного автомобіля матеріали цивільної справи не містять

 

Звідси маємо те, що застосоване позивачем обґрунтування його позовної заяви (підстава позову), як власне і те, що просить позивач (предмет позову) ПРОСТО НЕМАЄ ПРАВА НА ІСНУВАННЯ, цей позов не може бути задоволений, позаяк вище повністю спростовані доводи позивача щодо підставності його вимог, які він, як позивач, самостійно визначає.

 

А щодо предмету позову, то він немає права на існування (і не може відповідно бути задоволений), адже заснований позивачем «підхід/предмет»  -  «Вартість автомобіля до ДТП – сума виплаченого страхового відшкодування = різниця, що становить ціну позову», є необгрунваним і незаконним, поскільки розмір шкоди при фізичному знищенні автомобіля за законом обраховується і стягується не в розмірі вартості автомобіля до ДТП (в даному випадку як вказує позивач різниці між збитком і страховим відшкодуванням), а згідно п.30.2. ст.30 Закону в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

 

ТОБТО ЗА ДАНИХ ОБСТАВИН СУМА ПОЗОВУ ЗА ЗАКОНОМ МОГЛА Б БУТИ РОЗРАХОВАНА ВИНЯТКОВО В ТАКИЙ СПОСІБ: ВАРТІСТЬ АВТОМОБІЛЯ ДО ДТП (99 800,00) – 50 000,00 ГРН. ПОКРИТОЇ ПОЗИВАЧУ ШКОДИ СТРАХОВИМ ВІДШКОДУВАННЯМ ВНАСЛІДОК СТРАХУВАННЯ МНОЮ СВОЄЇ ЦИВ.ПРАВО.ВІДПОВІД. – (?,?? ГРН.) ВАРТІСТЬ АВТОМОБІЛЯ ПІСЛЯ, ДТП, ДАНИХ ЯКОЇ У СПРАВІ НЕМАЄ = ЦІНА ПОЗОВУ

 

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

За змістом ст.1166 ЦК України та норм ст.60 ЦПК України обов’язок доказування в деліктних правовідносинах розприділяється таким чином:

 

- на позивача покладається обов'язок довести наявність власне протиправного діяння, шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок такого протиправного діяння із заподіяною шкодою;

- на відповідача покладається обов’язок доведення відсутності його вини.

 

Однак, якщо розмір вартості пошкодженого в результаті ДТП автомобіля позивача станом «до ДТП» є, то розміру вартості цього транспортного засобу «після ДТП» у матеріалах справи взагалі не має, і це очевидно і зрозуміло, оскільки позивач пред’явив до мене незаконні вимоги за хибним механізмом.

 

При цьому, та обставина, що автомобіль позивача після ДТП мав певну, достатньо значну вартість, об’єктивно слідує і вбачається із представлених самим позивачем фотододатків до висновку № 333 (звіту, копія якого додана позивачем до позову), з яких видно, що в цього автомобіля в результаті ДТП пошкоджена практично лише задня частина кузова (багажник), а майже все решта – перебуває в робочому стані і не зазнало пошкоджень. Цю обставину можуть засвідчити ряд свідків, очевидців подій та обставин після ДТП, оскільки володілець цього транспортного засобу після ДТП «своїм ходом» поїхав з місця події цим автомобілем геть.

 

Тобто всі основні вузли і агрегати (двигун, шасі, колеса, тощо) автомобіля були в працюючому стані, відтак мали відповідну ринкову вартість, що узгоджується із даними звіту № 333 про пошкодження і їх характер (відтак решта агрегатів, не були пошкодженими, а пошкодження окремих частин не виключають їх придатність).

 

Якщо належним чином визначити вартість цього автомобіля в стані «після ДТП» (а обов’язок доказування (визначення розміру шкоди) цієї обставини покладається на позивача), то буде видно, що страхова компанія повністю покрила збитки позивача, оскільки ринкова вартість цього автомобіля в стані після ДТП не буде меншою, аніж сума позову, з якою до мене звернувся позивач.

 

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема,  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

Враховуючи обов’язок позивача доказування розміру шкоди, мабуть, позивачу було б доречно роз’яснити порядок визначення ринкової вартості автомобіля позивача «після ДТП» і наслідок не вчинення такої дії та незаявлення ним відповідного клопотання.

При чому, таке дослідження, у разі заявлення позивачем відповідного клопотання, слід доручити провести відповідному відділенню НДІ із системи мінюсту, яка викликає довіру у двох сторін, адже до представлених позивачем доказів є питання щодо відповідності їх вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»,  Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, та Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав». 

 

За наслідками визначення за ініціативою позивача ринкової вартості пошкодженого автомобіля в стані «після ДТП» (в т.ч. усіх його вузлів і агрегатів) буде підтверджено, що позивач одержавши від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 50 тис.грн. завдяки здійсненому мною страхуванню моєї цивільно-правової відповідальності та вчиненню мною усіх належних дій, одержав таким чином у повному обсязі завданий йому збиток, адже така вартість не буде меншою ніж 49 800,00 грн.

Якщо ж за наслідками такого визначення ринкової вартості суд дійде до переконання, що навіть із урахування страхового відшкодуванн я повинен доплатити позивачу різницю вартості його автомобіля до та після ДТП в розмірі кількасот гривень, чи кілька тисяч гривень, то за усталеною судовою практикою та керівними роз’ясненнями пленуму суду касаційної інстанції суд повинен вирішити питання про передачу цього автомобіля у мою власність.

 

Так, згідно п.14. постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

 

Хоча з огляду на наявні об’єктивні дані про подальше використання цього автомобіля за призначенням і його вигляд одразу після ДТП, зафіксований на фотододатках наявного у матеріалах справи звіту, та показання очевидців самостійного руху автомобіля після ДТП (відсутність даних про його евакуацію, що ніким не заперечується), видається, що жодних зобов’язань перед позивачем я нематиму і не можу мати.

 

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

В матеріалах справи немає достатніх доказів того, що саме мої невідповідаючі Правилам дорожнього руху дії перебували у причинно-наслідковому зв’язку із ДТП, яка мала місце 30.11.2013 р. за участі належних мені та позивачу автомобілів, оскільки згідно змісту доданої до матеріалів справи постанови про закриття кримінального провадження автотехнічна експертиза слідчим не проводилась і відповідне питання у встановленому порядку не вирішувалось, хоча для його встановлення потрібні спеціальні знання, і ця обставина (причинний зв’язок між моїми діями і шкодою) в деліктних має бути доведена саме позивачем, і без спеціальних знань встановлена не може бути, і до того ж має підтверджується належними та достатніми доказами, та не може ґрунтуватися на припущеннях того, що саме мої дії перебували у причинно-наслідковому зв’язку із ДТП, а не дії позивача чи наші спільні порушення Правил дорожнього руху з огляду, наприклад, на відсутність у мене видимості і оглядовості неналежно припаркованого позивачем автомобіля.

При цьому, окремі порушення правил дорожнього руху самі по собі не перебувають у причинному зв’язку із ДТП.

З усіх вищезазначених доводів та підстав позовні вимоги позивача вважаю незаконними і необґрунтованими.

 

Враховуючи все вищевикладене, -

Прошу:

 

1. У задоволенні позову Іванової Іванни Іванівни, поданого нею до мене, про відшкодування шкоди, відмовити повністю.

2. У разі визнання судом мене відповідальним за заподіяння позивачу шкоди пошкодженням його автомобіля, і коли за наслідками визначення ринкової вартості пошкодженого в результаті ДТП автомобіля позивача «Volvo» д.н. ВК9876СО, в його технічному стані після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.11.2013 р., з’ясується і суд дійде висновку, що я повинен певну суму (різницю між вартістю автомобіля до ДТП та сумою страхового відшкодування в розмірі 50 тис.грн., яке виплачено, і вартістю автомобіля після ДТП) відшкодувати позивачу, я заявляю суду і прошу суд одночасно передати (вирішити питання про передачу) мені, після відшкодування збитків, у власність належного позивачу автомобіля «Volvo» д.н. ВК9876СО.

 
Відповідач,
Петров Петро Петрович                                                    «__» ______ 2015 р.


Обновлен 19 ноя 2018. Создан 19 июл 2015



 
Free counters!